Анотація
В роботі проведено експериментальне дослідження закономірностей зміни поперечних переміщень в зоні шва під час кристалізації при аргонодуговому зварюванні електродом, що неплавиться, алюмінію марки АД0. Отримані дані можуть бути використані при виборі оптимального режиму зварювання, безпечного з точки зору кристаллизационного розтріскування.
У статті розглядається доцільність використання статистичних методів аналізу точності, стабільності й керування ТП, що передбачає контроль процесу лише за одним показником якості виробу. Для безрозмірного показника якості розглянуто оцінки параметрів та знайдено числові характеристики цих моделей. На основі отриманих оцінок запропоновано метод визначення якості технологічних процесів у машинобудуванні.
Отримані результати свідчать про те, що при зварюванні пластин встик без зазору базова відстань в залежності від швидкості зварювання і температури попереднього підігріву, може зменшуватися, збільшуватися, або залишатися незмінною. Момент, коли починається зближення базових точок, становить найбільший інтерес з точки зору оцінки можливості утворення кристалізаційних тріщин у звареному шві. Умови, при яких зменшення базової відстані відбувається одночасно з протіканням кристалізації металу в уже згадуваному перетині є безпечними щодо утворення кристалізаційних тріщин, так як ослаблена ділянка шва піддається впливу, що стискає, від навколишнього металу, яке повністю або частково компенсує напруги розтягнення, які обумовлені складною усадкою. Якщо ж базова відстань залишається незмінними під час кристалізації, це свідчить про наявність напруги розтягування, яка обумовлена ускладненою усадкою. Це також створює небезпеку утворення кристалізаційних тріщин, оскільки напруги, як правило, концентруються в найбільш слабкої осьової ділянці шву, де метал твердне в останню чергу.
При зварюванні пластин з алюмінію марки АД0 товщиною 4 мм збільшення швидкості зварювання з 8 до 32 м/год призводить до появи напруг, що розтягують, в області перебування металу шву у твердорідкому стані, що може призводити до виникнення кристалізаційних тріщин.