Анотація
Статтю присвячено питанням подальшої розробки родовищ із тривалим терміном
експлуатації, які працюють на виснаження і до яких відноситься більш ніж 80 % газових і
газоконденсатних українських родовищ.
Автори акцентують увагу на експлуатації наземного обладнання і оцінюють вплив його
режимів роботи на обсяги відбору газу з родовищ в умовах знижених робочих тисків.
Розбивши систему збору, підготовки і компримування газу на основні ланки, по кожній з яких
оцінено втрати тиску, зумовлені гідравлічним опором шлейфів свердловин, сепараційного
обладнання, блоку входу в дотискувальні компресорні станції, міжпромислового газопроводу
тощо, автори статті доводять, що гідравлічні втрати є динамічними при прогнозуванні
подальшої розробки родовищ, а не постійні, як це допускається під час складання проектів.
В статті представлено алгоритм прогнозування розподілу робочого тиску на гирлі
свердловин газоконденсатного родовища, враховуючи дійсний гідравлічний стан системи збору,
який позначається на різниці у моделях прогнозного видобутку газу. Ефективність впровадження
заходів в аспекті отримання додаткового видобутку газу в обсязі 400 млн.м3 до 2030 р. після
підвищення ефективності роботи газозбірної системи проаналізовано для родовищ, що
знаходяться в Полтавській області, а їх схема збору характеризується як централізована.