Ключові слова
технологічна операція
простір станів
вектор стану
вектор актуальності
параметри виробу
Як цитувати
Анотація
Розглядаються підходи до моделювання багатоопераційного технологічного процесу з
урахуванням взаємного впливу параметрів виробів та технологічних операцій. Вектор стану
виробу при проходженні технологічних операцій визначається набором актуальних
параметрів, кількість та якісний зміст яких може змінюватись від операції до операції.
«Стабілізується» вектор стану введенням «фіктивних» параметрів. Вводиться поняття
вектору та матриці актуальності технологічної операції та поняття проектування вектору
стану на них. Вектор та матриця актуальності технологічної операції зіставляють їй
підпростір у просторі станів. Забезпечити ін’єктивність відображення множини
технологічних операцій на множину векторів актуальності можна введенням додаткових
фіктивних параметрів. Тоді множину векторів актуальності можна розглядати як
підмножину області визначення деякої булевої функції, яка буде відповідати даному
технологічному процесу. Технологічний процес розглядається як переміщення вектору стану
з початкової у кінцеву область простору станів по траєкторії, що належить області переходу.
Розглядаються інтервали значень вхідних та вихідних параметрів. Технологічна операція
характеризується комплексом керуючих параметрів, які визначають режими обробки.
Керуючі можливості операції характеризуються інтервалами варіювання керуючих
параметрів. Вважається відомим зв’язок між векторами стану на вході та виході операцій,
наприклад, у формі рівнянь регресії. Розрізняються власний та зовнішній негативні впливи
технологічної операції на вихідні параметри виробу. Власний вплив операції полягає у
критичній зміні вектора стану, обумовленої зміною керуючого впливу за умови номінальних
вхідних параметрів. Зовнішній вплив технологічної операції полягає у тому, що за умови
знаходження керуючого вектора у номінальній області вихідні параметри виходять за межі
номінальних значень з причини такого ж порушення щодо вхідних параметрів. Вводиться
матриця зовнішнього впливу операції. Вихід вектору стану на якомусь етапі з номінальної
області переходу компенсується змінами параметрів керуючого вектору, що моделюється
мінімізацією елементів матриці зовнішнього впливу з метою наближення її останнього
рядку до нульового.